Главная Новости

Строительство фруктохранилищ овощехранилищ под ключ

Опубликовано: 23.06.2021

Строительство фруктохранилищ овощехранилищ под ключ

Но не только дивными панорамами славен наш край. У Богородского богатая история, а главное наше богатство - это замечательные люди, оставившие след в летописи села, щедрые душой мои земляки, которые сегодня пишут новейшую историю нашей малой родины.

Вернемся к истокам, смотрите https://stroy-angary.ru/fruktoxranilishhe/. Согласно исторической справке, село Богородское известно с XVII века. В 1705 году была выстроена деревянная церковь Покрова Богородицы на средства тогдашнего владельца усадьбы окольничего А. С. Хитрово. Храм была уничтожен в Смутное время. После Хитрово усадьбой владел граф С. Ф. Головин, а после него - А. Г. Гурьев, министр финансов при Александре I. Нынешний храм выстроен при его сыне в 1807 году в стиле зрелого классицизма. Полностью переустроена была и усадьба. Позднее наследники Гурьева разделили ее на части и продали.
 
В советское время церковь была закрыта, а во время войны разрушены большинство построек: главный дом, службы. Сохранились лишь два перестроенных флигеля и конный двор с кузницей, сейчас приходящий в окончательную негодность. В 1995 году храм был передан верующим, началась реставрация и регулярные богослужения.
 
В 2007 году храму исполнилось 200 лет, именно перед юбилеем начались серьезные реставрационные работы, которые стали возможными благодаря спонсорской помощи Юрия Князева. История его семьи тесно связана с нашим селом, а на Богородском погосте похоронены все его предки. В канун юбилея были отреставрированы алтарная и подкупольная часть храма, заменены все окна и люкарни купола. В настоящее время работы продолжаются: произведена замена кровли колокольни и всех построек, кроме трапезной, отремонтирована наружная часть алтаря, устроено временное дровяное отопление (со временем планируется перевести на дизельное топливо или газ). Впереди - большая работа. Отреставрирована уже большая часть здания, а, значит, храм спасен от разрушения и будет жить.

Надо отметить, что с того времени, как приход в 2002 году был передан священнику Сергию Еремину, преобразилась не только церковь, но и заметно увеличился сам приход. На воскресных службах в храме всегда многолюдно, а уж праздничные службы посещают не только сельчане, но и приезжают жители из разных уголков Дороховского сельского поселения. Приятно видеть то, что в храм идут не только люди старшего возраста, но и молодежь. Часто можно видеть на службах семьи в полном составе - от мала, до велика.
 
Отца Сергия в нашем селе знают не только как служителя церкви, но и как преподавателя. Сергей Валентинович не один год проводил занятия по Основам православной культуры в Богородской и Космодемьянской школах. Как бывший преподаватель Богородской школы, могу сказать, что ребятишки с удовольствием ходили на его занятия, успешно участвовали в районных олимпиадах и конкурсах по ОПК.
 
С нового учебного года, из-за своей общественной занятости, он передал преподавание предмета « Основы православной культуры» своим помощникам. В Богородской школе занятия проводит чтец храма Покрова Пресвятой Богородицы Виктор Николаевич Федоров, в Космодемьянской школе этот предмет теперь ведет Надежда Васильевна Романенко, которая в настоящее время, в дополнение к специальности учителя химии, получает духовное образование. А отец Сергий по прежнему остается наставником для своих подопечных, и готов придти по первому зову на помощь или просто встретиться для общения.
 
Кстати, свидетелем продолжения такого сотрудничества мне довелось стать накануне. Когда мы с Сергеем Валентиновичем договаривались о встрече, чтобы побеседовать о реставрационных работах в храме, то он пригласил меня на праздничное мероприятие, посвященное светлому празднику Рождества Христова, проводимому учениками Космодемьянской школы под руководством Надежды Романенко. Дети смастерили поздравительные открытки и рисунки на Рождественскую тему. На встрече они рассказали, как ходили колядовать, послушали фонограмму праздничных песнопений в исполнении Можайского хора, посмотрели фрагмент документального фильма о рождественском Богослужении в Храме Господнем в Иерусалиме. Потом отец Сергий задал вопросы об истории праздника и его смысле для всех православных христиан. Ответы плавно переросли в беседу, и продолжились уже за чашкой чая с пирогами, но самым главным угощением стала выпеченная фигурка Агнца. Надежда Васильевна разрезала ее на равные кусочки и угостила ими всех присутствующих.
 
Оживленная беседа между педагогами, детьми и отцом Сергием об извечных вопросах добра и зла оживленно продолжалась за столом. Так незаметно пролетели два часа.

Вернемся в Богородское. Когда я думаю о нашей сельской школе, волна нежности поднимается в груди. Слова благодарности и глубокого уважения адресую замечательному дружному коллективу педагогов под руководством Валентины Николаевны Машковой. Добрым и мудрым учителям выпала великая честь продолжить дело своих славных предшественников. Делу, которому уже более 100 лет. В 1862 году подмосковным помещиком была основана школа в селе Богородское. На сегодняшний день она старейшая в районе! В прошлом именовалась она не школой, а Богородским земским училищем Верейского уезда, Богородской волости, прихода Покрова Богородицы, Московской губернии. В училище было всего три группы, которые комплектовались учащимися по степени их обученности. Обучение длилось три года. Содержалось училище на специальный сбор с крестьян, а учебно-наглядные пособия, которых зачастую не хватало, закупались на средства Верейской Земской управы. Учащимися были в основном крестьянские дети, и с наступлением сезонных полевых работ учителя усердно боролись за посещаемость, поскольку ребята часто пропускали уроки, помогая родителям. Ухудшалась посещаемость и в период сильных морозов, а также весной и осенью, когда от дождей начиналась распутица. Численность учащихся не превышала 40 человек. Такое же количество учеников существует и на сегодняшний день (от 34 до 38 человек), да и проблемы приблизительно те же.
 
Непросто выживать маленькой школе в современных условиях. С одной стороны, нельзя отставать от всех новейших требований, а с другой стороны – надо учитывать особенности контингента учащихся и условий малокомплектной школы. Возможно, новый образовательный проект « Наша новая школа» поможет учесть все эти особенности, ведь основные задачи этого проекта - научить детей учиться и адаптировать школьника к новым социокультурным условиям. Чтобы, окончив школу, ребенок был приспособлен к реалиям жизни и мог занять достойное место в обществе. И кто как не родная школа, которая знает каждого ученика, каждую семью с ее трудностями, сделает это лучше?

Вот и борется маленькая школа вместе с учениками, родителями и сельчанами за свое выживание, подтверждая это право не только словом, но и делом. В этом учебном году школа как всегда открыла двери для своих учеников, приняла пополнение, и первоклашки радостно перешагнули порог школы. Первачки учатся с увлечением под чутким руководством своего наставника Надежды Алексеевны Фроловой.

Здесь у ребят есть все: и внимательные педагоги, и светлые теплые кабинеты, оборудованные компьютерами с выходом в Интернет, и вкусные горячие обеды, с душой приготовленные поваром Евгенией Ефимовной (дети зовут ее просто баба Женя, и с удовольствие съедают все ее супчики и каши), и возможность посещать кружки и дополнительные занятия. А, самое главное, есть понимание, хорошее отношение и добрые традиции. Кружок народного творчества уже много лет душевно ведет Анна Иосифовна Шапченко. Она разработала авторскую программу на основе народного календаря. Замечательный педагог многие годы собирает исторические справочные материалы по истории села и усадьбы. В результате этих поисков была найдена информация об истории школы и даты ее основания. Своими воспоминаниями об истории школы и села делились с ребятами учителя-ветераны Мария Андреевна Кухаренко, Анна Андреевна Гаврилова и наш дорогой учитель, посвятивший школе более 60 лет, Кир Павлович Панов. Свое 80-летие этот удивительный человек встретил на рабочем месте. К нашему великому горю, он ушел из жизни в прошлом году.

Немало замечательных людей живет в нашем селе. Неважно, кто они по профессии, важно, что люди они радушные, отзывчивые и любящие свою малую родину. И, что особенно важно, в селе совершенно спокойно уживаются как коренные жители, так и те, кто приехал не так давно. А приезжих в Богородском и соседних селах немало. Еще при СССР, в период перестройки, появились первые переселенцы, в основном из республик Средней Азии, так как русскоязычному населению стало жить там не только некомфортно, но и небезопасно (тогда прошла волна националистических волнений). Вот и искали себе пристанища переселенцы, а за ними пошла вторая и третья миграционная волны, уже после распада Советского Союза. Сегодня все друг другу уже давно знакомы, и отношений не выясняют. Главное, чтобы человек был хороший, правда?
 
Вот так и живет село своей жизнью. Несмотря на свою удаленность, не только не зачахло, но и продолжает развиваться. Пару лет назад провели воду и канализацию в двухэтажные муниципальные дома, которые просуществовали без удобств более 25 лет, установили новую котельную, проводят газ, который с нетерпением ожидают сельчане. Но и проблем, конечно, хватает. Взять, к примеру, транспорт, слава Богу, детишкам удобно добираться в школу, а вот взрослым вовремя попасть на работу или студентам в училище и институт уже не так просто. Автобус хоть и ходит четыре раза в день, но из-за заездов, которые он делает по дороге в другие деревни, добираться до райцентра весьма проблематично. Например, чтобы утром доехать до Рузы, на дорогу потребуется около двух часов и три пересадки, таким образом, выехав, из Богородского в 8.00, в Рузе вы будете в начале одиннадцатого. Не раз жители обращались в ПАТП, чтобы как-то уладить эту проблему и получить возможность вовремя добираться утром на работу, а вечером - домой, но пока такой возможности нет. А ведь в селе немало учащейся и работающей молодежи, а личный автомобиль есть далеко не у всех. Вот и ездит большинство автостопом.

Раз уж речь пошла о молодежи, то стоит отметить, что население наше потихоньку прибавляется, молодые мамы чинно прогуливаются с малышами в колясках, что приятно уже само по себе. Эх, если бы была возможность у молодых семей обзавестись своим жильем, да еще в родном селе, было бы и вовсе замечательно! Но уже давно не ведется никакого строительства, а когда-то тут строили коттеджи для работников совхоза.

Назревает и новая проблема. Богородский детский сад уже не может принять сразу всех желающих, так как его посещают ребятишки и с соседних деревень, и с поселка Космодемьянского. Виданное ли дело, чтобы на всю округу был один детский сад! Ну не везти же детей в Дорохово! Да и сам Богородский садик нуждается в капитальном ремонте: здание старое, щитовое, и зимой при сильных морозах в помещениях достаточно прохладно, несмотря на все усилия персонала.

В связи с этим я обращаюсь к работникам администрации Рузского района и сельского поселения Дороховское: пожалуйста, не забывайте о тех, кто живет в глубинке! Ведь и для нас федеральная программа развития села как никогда актуальна!

uk

Але не тільки чудовими панорамами славен наш край. У Богородского багата історія, а головне наше багатство - це чудові люди, що залишили слід в літописі села, щедрі душею мої земляки, які сьогодні пишуть новітню історію нашої малої батьківщини.

Повернемося до витоків, дивіться https://stroy-angary.ru/fruktoxranilishhe/. Згідно історичній довідці, село Богородское відомо з XVII століття. У 1705 році була збудована дерев'яна церква Покрова Богородиці на кошти тодішнього власника садиби окольничого А. С. Хитрово. Храм була знищена в Смутні часи. Після Хитрово садибою володів граф С. Ф. Головін, а після нього - А. Г. Гур'єв, міністр фінансів при Олександрі I. Нинішній храм збудований за його сина в 1807 році в стилі зрілого класицизму. Повністю перевлаштувати була і садиба. Пізніше спадкоємці Гур'єва розділили її на частини і продали.

За радянських часів церква була закрита, а під час війни зруйновані більшість будівель: головний будинок, служби. Збереглися лише два перебудованих флігеля і кінний двір з кузнею, зараз приходить в остаточну непридатність. У 1995 році храм був переданий віруючим, почалася реставрація і регулярні богослужіння.

У 2007 році храму виповнилося 200 років, саме перед ювілеєм почалися серйозні реставраційні роботи, які стали можливими завдяки спонсорській допомозі Юрія Князева. Історія його сім'ї тісно пов'язана з нашим селом, а на Богородському цвинтарі поховані всі його предки. Напередодні ювілею були відреставровані вівтарна і підкупольної частина храму, замінені всі вікна і люкарни купола. В даний час роботи тривають: проведена заміна покрівлі дзвіниці і всіх будівель, крім трапезній, відремонтована зовнішня частина вівтаря, влаштовано тимчасове дров'яне опалення (згодом планується перевести на дизельне паливо або газ). Попереду - велика робота. Відреставрована вже велика частина будівлі, а, значить, храм врятований від руйнування і буде жити.

Треба зазначити, що з того часу, як прихід в 2002 році був переданий священику Сергію Єрьоміну, перетворилася не тільки церква, а й помітно збільшився сам прихід. На недільних службах в храмі завжди багатолюдно, а вже святкові служби відвідують не тільки селяни, а й приїжджають жителі з різних куточків Дороховского сільського поселення. Приємно бачити те, що в храм йдуть не тільки люди старшого віку, а й молодь. Часто можна бачити на службах сім'ї в повному складі - від малого, до великого.

Отця Сергія в нашому селі знають не тільки як служителя церкви, але і як викладача. Сергій Валентинович не один рік проводив заняття з Основ православної культури в Богородської і Космодем'янської школах. Як колишній викладач Богородської школи, можу сказати, що дітлахи із задоволенням ходили на його заняття, успішно брали участь в районних олімпіадах і конкурсах по ОПК.

З нового навчального року, через свою громадської зайнятості, він передав викладання предмета «Основи православної культури» своїм помічникам. У Богородської школі заняття проводить читець храму Покрова Пресвятої Богородиці Віктор Миколайович Федоров, в Космодем'янської школі цей предмет тепер веде Надія Василівна Романенко, яка в даний час, на додаток до спеціальності вчителя хімії, отримує духовну освіту. А отець Сергій і досі залишається наставником для своїх підопічних, і готовий прийти на перший поклик на допомогу або просто зустрітися для спілкування.

До речі, свідком продовження такого співробітництва мені довелося стати напередодні. Коли ми з Сергієм Валентиновичем домовлялися про зустріч, щоб поговорити про реставраційні роботи в храмі, то він запросив мене на святковий захід, присвячений світлому святу Різдва Христового, що проводиться учнями Космодем'янської школи під керівництвом Надії Романенко. Діти змайстрували вітальні листівки та малюнки на Різдвяну тему. На зустрічі вони розповіли, як ходили колядувати, послухали фонограму святкових піснеспівів у виконанні Можайського хору, подивилися фрагмент документального фільму про різдвяному богослужінні у Храмі Господньому в Єрусалимі. Потім отець Сергій задав питання про історію свята та його сенсі для всіх православних християн. Відповіді плавно переросли в бесіду, і продовжилися вже за чашкою чаю з пирогами, але найголовнішим частуванням стала випечена фігурка Агнця. Надія Василівна розрізала її на рівні шматочки і пригостила ними всіх присутніх.

Жвава розмова між педагогами, дітьми та отцем Сергієм про одвічні питання добра і зла жваво тривала за столом. Так непомітно пролетіли дві години.

Повернемося в Богородское. Коли я думаю про нашу сільській школі, хвиля ніжності піднімається в грудях. Слова вдячності та глибокої поваги адресую чудовому дружному колективу педагогів під керівництвом Валентини Миколаївни Машковою. Добрим і мудрим вчителям випала велика честь продовжити справу своїх славних попередників. Справі, якому вже понад 100 років. У 1862 році підмосковним поміщиком була заснована школа в селі Богородское. На сьогоднішній день вона найстарша в районі! У минулому іменувалася вона не школою, а Богородський земським училищем Верейского повіту, Богородської волості, приходу Покрова Богородиці, Московської губернії. В училищі було всього три групи, які комплектувалися учнями за ступенем їх навченості. Навчання тривало три роки. Містилося училище на спеціальний збір з селян, а навчально-наочні посібники, яких часто не вистачало, закуповувалися коштом Верейській Земської управи. Учнями були в основному селянські діти, і з настанням сезонних польових робіт вчителя старанно боролися за відвідуваність, оскільки хлопці часто пропускали уроки, допомагаючи батькам. Погіршувалася відвідуваність і в період сильних морозів, а також навесні і восени, коли від дощів починалася бездоріжжя. Чисельність учнів не перевищувала 40 осіб. Така ж кількість учнів існує і на сьогоднішній день (від 34 до 38 осіб), та й проблеми приблизно ті ж.

Непросто виживати маленькій школі в сучасних умовах. З одного боку, не можна відставати від всіх новітніх вимог, а з іншого боку - треба враховувати особливості контингенту учнів і умов малокомплектної школи. Можливо, новий освітній проект «Наша нова школа» допоможе врахувати всі ці особливості, адже основні завдання цього проекту - навчити дітей вчитися і адаптувати школяра до нових соціокультурних умов. Щоб, закінчивши школу, дитина був пристосований до реалій життя і міг зайняти гідне місце в суспільстві. І хто як не рідна школа, яка знає кожного учня, кожну сім'ю з її труднощами, зробить це краще?

Ось і бореться маленька школа разом з учнями, батьками та селянами за своє виживання, підтверджуючи це право не тільки словом, а й ділом. У цьому навчальному році школа як завжди відкрила двері для своїх учнів, прийняла поповнення, і першокласники радісно переступили поріг школи. Першачки вчаться із захопленням під чуйним керівництвом свого наставника Надії Олексіївни Фролової.

Тут у хлопців є все: і уважні педагоги, і світлі теплі кабінети, обладнані комп'ютерами з виходом в Інтернет, і смачні гарячі обіди, з душею приготовані кухарем Євгенією Юхимівною (діти звуть її просто баба Женя, і з задоволення з'їдають все її супчики та каші), і можливість відвідувати гуртки і додаткові заняття. А, найголовніше, є розуміння, добре ставлення і добрі традиції. Гурток народної творчості вже багато років душевно веде Ганна Йосипівна Шапченко. Вона розробила авторську програму на основі народного календаря. Чудовий педагог багато років збирає історичні довідкові матеріали з історії села та садиби. В результаті цих пошуків була знайдена інформація про історію школи та дати її заснування. Своїми спогадами про історію школи та села ділилися з хлопцями вчителя-ветерани Марія Андріївна Кухаренко, Анна Андріївна Гаврилова і наш дорогий учитель, який присвятив школі понад 60 років, Кир Павлович Панов. Своє 80-річчя ця дивовижна людина зустрів на робочому місці. До нашого великого горя, він пішов з життя в минулому році.

Чимало чудових людей живе в нашому селі. Неважливо, хто вони за професією, важливо, що люди вони привітні, чуйні і люблячі свою малу батьківщину. І, що особливо важливо, в селі абсолютно спокійно уживаються як корінні жителі, так і ті, хто приїхав не так давно. А приїжджих у Богородському і сусідніх селах чимало. Ще за часів СРСР, в період перебудови, з'явилися перші переселенці, в основному з республік Середньої Азії, так як російськомовному населенню стало жити там не тільки некомфортно, але і небезпечно (тоді пройшла хвиля націоналістичних заворушень). Ось і шукали собі притулку переселенці, а за ними пішла друга і третя міграційна хвилі, вже після розпаду Радянського Союзу. Сьогодні все один одному вже давно знайомі, і відносин не з'ясовують. Головне, щоб людина була хороша, правда?

Ось так і живе село своїм життям. Незважаючи на свою віддаленість, не тільки не зачахло, але і продовжує розвиватися. Пару років тому провели воду і каналізацію в двоповерхові муніципальні будинки, які проіснували без зручностей більше 25 років, встановили нову котельню, проводять газ, який з нетерпінням чекають селяни. Але і проблем, звичайно, вистачає. Взяти, наприклад, транспорт, слава Богу, дітворі зручно добиратися в школу, а ось дорослим вчасно потрапити на роботу або студентам в училище та інститут вже не так просто. Автобус хоч і ходить чотири рази на день, але через заїздів, які він робить по дорозі в інші села, добиратися до райцентру вельми проблематично. Наприклад, щоб вранці доїхати до Руза, на дорогу потрібно близько двох годин і три пересадки, таким чином, виїхавши, з Богородського о 8.00, в Рузі ви будете на початку одинадцятого. Не раз жителі зверталися в ПАТП, щоб якось залагодити цю проблему і отримати можливість вчасно добиратися вранці на роботу, а ввечері - додому, але поки такої можливості немає. А адже в селі чимало учнівської та працюючої молоді, а особистий автомобіль є далеко не у всіх. Ось і їздить більшість автостопом.

Раз вже мова пішла про молодь, то варто відзначити, що населення наше потихеньку додається, молоді мами чинно прогулюються з малюками в колясках, що приємно вже саме по собі. Ех, якби була можливість у молодих сімей обзавестися своїм житлом, та ще в рідному селі, було б і зовсім чудово! Але вже давно не ведеться ніякого будівництва, а колись тут будували котеджі для працівників радгоспу.

Назріває і нова проблема. Богородский дитячий сад вже не може прийняти відразу всіх бажаючих, тому що його відвідують дітлахи і з сусідніх сіл, і з селища Космодемьянского. Бачене чи справа, щоб на всю округу був один дитячий сад! Ну не везти ж дітей в Дорохово! Та й сам Богородский садок потребує капітального ремонту: будівля стара, щитове, і взимку при сильних морозах в приміщеннях досить прохолодно, незважаючи на всі зусилля персоналу.

У зв'язку з цим я звертаюся до працівників адміністрації Рузського району та сільського поселення Дороховський: будь ласка, не забувайте про тих, хто живе в глибинці! Адже і для нас федеральна програма розвитку села як ніколи актуальна!

видео Строительство фруктохранилищ овощехранилищ под ключ | видеo Стрoительствo фрyктoхрaнилищ oвoщехрaнилищ пoд ключ
Fidzhi Sofin Fidzhi Sofin



Marsel, Франкфурт-на-Майне
21.10.2021 в 23:14
Следующим этапом развития технологии хранения стала холодильная камера ЦС. В помещениях этого типа концентрация кислорода снижается примерно до 3%, а концентрация углекислого газа не превышает 5%. Подушечки используются для удаления избытка CO 2. В зависимости от поглотителя углекислого газа это могут быть угольные подушки или гашеная известь. При недостатке кислорода допускается использование атмосферного воздуха. Иногда концентрация кислорода падает примерно до 1,5%, и тогда мы говорим о хранении фруктов в условиях низкого содержания кислорода (ULO). Использование контролируемой атмосферы позволяет значительно продлить срок хранения, сохраняя при этом твердость и кислотность фруктов.

Все комментарии

Расчет высокопрочных болтов на растяжение

Особенности расчета на прочность элементов, ослабленных отверстиями под высокопрочные болты:
При статической нагрузке, если ослабление менее 15 °/о, расчет ведется по площади брутто А, а если ослабление больше 15 %—по условной площади Лусл = 1,18 Ап.

Монтажные стыки

Монтажные стыки делают при невозможности транспортирования элементов в целом виде.
Монтажные стыки для удобства сборки устраивают универсальными: все прокатные элементы балки соединяют в одном сечении.

Проверка прочности

Проверка прочности сечения на опоре балки по касательным напряжениям:
Балочной клеткой называется система перекрестных балок, предназначенная для опирания настила при устройстве перекрытия над какой-либо площадью.
Copyright © basketballlife.ru - Материалы для строительства
rss